„Гаряча лінія” з питань запобігання насильству та захисту прав дітей 0 800 500 33 5 (безкоштовно), 386 (з мобільного МТС, Київстар, безкоштовно).

Що таке насильство в сім’ї?

Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності.a

Сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї.

Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність
захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Попередження насильства в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до
відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї.

Реальна загроза вчинення насильства в сім'ї - погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи
члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров'ю, якщо є реальні підстави очікувати її виконання.

Жертва насильства в сім'ї - член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного
проживання.

Корекційна програма - програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім'ї особи, яка вчинила насильство.

Розберемося, які особливості має насильство в сім’ї.

По-перше, це не одноразова дія. Це – процес, що складається з циклів насильства, які тримаються на продовженні стосунків потерпілої та кривдника.

По-друге, якщо один раз насильство в сім'ї з'явилося, то воно обов'язково повториться!

По-третє, це насильство завжди відбувається протягом тривалого проміжку часу і має тенденцію до зростання.

По-четверте, це насильство між особами, як правило, залежними одне від одного. Найчастіше насильство в сім’ї замовчується й приховується обома сторонами від оточення.

З погляду винуватця, воно є ефективним, швидким і найменш витратним засобом досягнення визначеної мети. Інші, ненасильницькі методи потребують великих зусиль. Людина не відмовиться від того, що дає ефект, якщо їй/йому не запропонувати альтернативи. Якщо насильника не навчити іншому ефективному способу спілкування з близькими людьми, то він буде продовжувати чинити над ними насильство.

Найтиповіші факти домашнього насильства:

Моральний і психологічний тиск на жінку в сім’ї.

Постійні з'ясовування стосунків, звинувачення на адресу жінки, формування в неї почуття провини.

Відмова чоловіка займатися хатньою роботою, виконувати певні домашні обов'язки.

Глузування та словесні образи.

Знущання з розумових можливостей та фізичних даних.

Брутальність, лайки на адресу жінки.

Шпурляння в жінку різноманітних предметів.

Фізичне насильство, побиття, завдання тілесних ушкоджень.

Заборони й обмеження щодо поведінки жінки на підставі національних традицій або звичаїв.

Ізоляція члена сім'ї, ігнорування.

Заборона працювати.

Заборона вчитися або підвищувати кваліфікацію.

Заборона проводити дозвілля обраними способами.

Економічний контроль над жінкою в сім'ї, обмеження її у коштах.

Обмеження жінки в отриманні інформації.

Неприйнятні для жінки сексуальні пропозиції і відповідні сексуальні дії (тобто задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом).

Завдання генітальних каліцтв, тобто ушкодження статевих органів.

Сексуальні домагання чи зґвалтування дружини.

Примус жінки до проституції.

Примус до аборту.

Примус до вагітності.

Навмисне знищення власності сім'ї або речей, що належать жінці.

Насильство в сім’ї завжди здійснюється з наміром, для отримання певного ефекту. Наприклад, коли водій випадково заподіє травми пішоходові, то ця дія не є насильством. Але чоловік, що принижує або катує свою дружину (або навпаки, дружина чоловіка), чинить це з наміром. Намагаючись виправдати свої дії, домашні кривдники декларують свої позитивні наміри. Але справжні їхні наміри зовсім інші (незалежно від того, усвідомлюють вони це чи ні).

Жертва насильства – це людина, яка втратила значимі для неї цінності в результаті впливу на неї іншої людини, в якої порушуються насамперед особисті права і свободи конкретної людини. Коли існує перевага – фізична, матеріальна, інтелектуальна (як у батьків над дітьми), емоційна - і така перевага використовується проти іншого члена сім'ї – то це вже і є домашнє насильство, яке призводить до поневолення людини, коли людина потрапляє в пастку, стає виконавцем/ виконавицею чужої волі, чужих правил. Ця дія завдає певної шкоди.

Пам’ятайте: всі люди вільні і рівні у своїй гідності і правах.

Поради щодо попередження насильства в сім’ї

Не дозволяйте себе принижувати.

Результати досліджень показують, що більше ніж 93 % жінок-жертв фізичного насильства тривалий час дозволяли кривдити себе словами. Тобто, спочатку жертва потерпає від психологічного насильства, а потім відбувається фізичне насильство.

Не дозволяйте себе ображати, принижувати з початку стосунків, не дозволяйте по відношенню до себе дій, які можуть привести до насильства.

Правильно оцінюйте ситуацію.

Сімейні конфлікти здійснюються в замкнутому просторі будинку чи квартири, не немає можливості зовнішнього втручання. У разі загрози конфлікту треба вийти з дому – конфлікт на людях, як правило, стає менш напруженим.

Якщо виникає загроза конфлікту (і як наслідок – насильства), спробуйте запросити людину, яка зменшить напруження,- наприклад, родича. Але не слід використовувати в ролі громовідводу дітей. Бережіть їх нервову систему і не провокуйте насильства по відношенню до дітей.

Не провокуйте конфлікти.

Статистика свідчить, що більш ніж 60 % убивств і тяжких тілесних ушкоджень здійснюються на побутовому грунті, тобто є наслідком імпульсивних, а не спланованих дій.

Якщо відомо, що один із членів сім’ї негативно реагує на якісь дії (наприклад,уживання Вами алкоголю, запізнення, контакти з певними особами та ін..), не провокуйте конфлікти і як наслідок – і потенційне насильство.

Якщо ж Ви бажаєте примусити чоловіка ревнувати, злитися та інше – Ви провокуєте негативне ставлення до Вас, конфлікт і потенційне насильство.

Будьте особливо обережними з п’яними.

Значну частину насильств по відношенню до жінок здійснюють п’яні чоловіки. Дуже часто у п’яному стані агресивними стають цілком неконфліктні люди. Якщо Ви бачите, що чоловік перебуває у стані сп’яніння, не з’ясовуйте з ним стосунків, не реагуйте на його провокації та намагайтесь заспокоїти його, не робіть різких зауважень.

Якщо зупинити конфлікт не вдається, спробуйте залишити приміщення: вийдіть в іншу кімнату, до сусідів, на вулицю.

Існують загальні ознаки чоловіків, схильних до насильства:

агресивність по відношенню до дітей,

агресивність по відношенню до домашніх тварин,

впевненість у тому, що тільки чоловік «хазяїн у домі»,

грубощі по відношенню до жінок,

неусвідомлене ставлення до серйозності покарання за здійснення насильства,

патологічні ревнощі,

перекладання провини за свої дії на інших,

погрози самогубства у випадку розриву відносин із жінкою.

Якщо випадки насильства вже мали місце.

В такому випадку жінка має бути готова протистояти наступним актам насильства. Для цього слід:

- продумати дії на випадок повторного насильства,

- розказати про насильство тим, хто може допомогти,

- визначити місце, куди можна піти у випадку загрози насильства,

- домовитися із сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують крики з квартири,

- у безпечному, але доступному місці заховати документи, певну суму грошей, книжку з номерами телефонів, інші важливі папери, певний одяг та необхідні ліки,

- унеможливити доступ до інформації про місцеперебування потерпілої,

- знищити всі можливості знайти потерпілу,

- визначити, що саме з цінних речей слід забрати з дому,

- заздалегідь знайти номери телефонів місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку.

Насильник повинен знати, що обов’язково буде покараний.

Чоловік, який потенційно може здійснити насильницькі дії, повинен знати, що він обов’язково буде покараний. Можна повісити на видному місці списки телефонів служб невідкладної допомоги: швидкої допомоги, міліції та ін. Серед номерів телефонів повинен бути телефон дільничного міліціонера чи інспектора кримінальної міліції у справах дітей, яким необхідно дзвонити в разі домашнього насильства.

Де отримати допомогу та захист

В ситуації, коли в сім’ї стається насильство, існує кілька способів вирішити ситуацію, в якій розлучення або звернення до міліції посідають не останнє місце.
Але якщо будь-які намагання залагодити конфлікт, віднайшовши його причини, є марними, а Ваші сили вже вичерпані, тоді слід звертатися до міліції чи інших органів, що зобов’язані захищати Ваші права. Кожен в межах своєї компетенції може допомогти.

Можна також звернутися до медичної установи відразу після здійснення насильства. У медичному закладі треба розказати, за яких обставин було здійснене насильство, ким, коли і де. Треба бути впевненим у тому, що лікар зафіксував наступне:

- місце тілесних ушкоджень,

- їхній розмір,

- час виникнення тілесних ушкоджень,

-у який спосіб отримані тілесні ушкодження.

При необхідності лікар повинен видати лікарняний лист, призначити лікування, направити на медичне обстеження та процедури. Обов'язково слід взяти довідку про те, що жінка звернулася до медичної установи з приводу тілесних ушкоджень, зі штампом установи та підписом лікаря.

Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, Мінмолодьспорту, управлінням або відділом у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах дітей органу внутрішніх справ (далі - органи).
Усна заява викладається заявником і записується посадовою особою відповідного органу, а письмова - надсилається поштою або подається особисто, або передається через іншу особу.

У заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, а також міститься інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і
місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення.

Заява одразу після надходження до Мінмолодьспорту, управління або відділу у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації реєструється в журналі обліку заяв про вчинення насильства в сім'ї, а до служби дільничних інспекторів
міліції та кримінальної міліції у справах дітей органу внутрішніх справ - у книзі обліку заяв про злочини та пригоди.

Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

Органи розглядають заяву не більше ніж протягом трьох днів. Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних днів.
У разі коли заява стосується неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї, відповідна інформація подається службі у справах дітей та органу опіки і піклування.
Служба дільничних інспекторів міліції, кримінальна міліція у справах дітей органу внутрішніх справ інформує протягом трьох днів про отримання заяви управління або відділ у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації.

Про отримання заяви, в якій міститься повідомлення про існування загрози життю і здоров'ю особи, негайно інформується відповідний орган внутрішніх справ (за спеціальною телефонною лінією 102) для вжиття заходів до припинення насильства або дій членів сім'ї, спрямованих на виконання реальної загрози його вчинення.
Під час розгляду заяви здійснюється відвідання постраждалого від насильства в сім'ї або особи, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства, за місцем проживання представниками служби дільничних інспекторів міліції, управління
або відділу у справах сім'ї та молоді, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відповідної місцевої держадміністрації, а у разі отримання зазначеної інформації стосовно неповнолітнього - із залученням представників органу опіки та піклування, кримінальної
міліції у справах дітей органу внутрішніх справ і служби у справах дітей.

Управління або відділ у справах сім'ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації організовує надання постраждалим від насильства в сім'ї та членам сім'ї, стосовно яких існує реальна його загроза, психологічних, юридичних,
соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних та інших послуг, якими вони можуть скористатися через мережу центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізованих служб, а у разі потреби направляють їх до спеціалізованих установ для постраждалих від насильства в сім'ї (кризові центри, притулки,
центри медико-соціальної реабілітації).

Відомості про особисте життя та інша інформація, що
міститься у заяві, не підлягають розголошенню.( Текст

zakon1.rada.

Міліція

Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, за умови наявності в їх діях ознак злочину, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Це, зокрема, такі статті Кримінального кодексу:

Ст. 120. Доведення до самогубства.

Ст. 125. Умисне легке тілесне ушкодження. ВАЖЛИВО! Відповідно до ст.. 27 Кримінально-процесуального кодексу (притягнення до кримінальної відповідальності не інакше, як за скаргою потерпілого), справи про такі злочини порушуються судом не інакше, як за скаргою потерпілого, якому в такому разі і належить право підтримувати обвинувачення. У цих справах дізнання і попереднє слідство органами міліції не проводяться).

Ст. 126. Побої та мордування.

Ст. 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ст. 129. Погроза вчинити вбивство.

С. 146. Незаконне позбавлення волі.

Ст. 152. Згвалтування.

Ст.. 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Ст. 154. Примушування до вступу в статевих зв’язок.

Ст. 194. Умисне знищення або пошкодження майна.

Ст. 296. Хуліганство.

Як правило, першими людьми, які отримують сигнал про насильство в сім’ї, є міліціонери. Вони:

1. Виносять офіційні попередження членам сім'ї про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї (за умови відсутності в діях ознак злочину).

2. Беруть на профілактичний облік членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.

3. Виносять захисний припис особі, яка вчинила насильство в сім'ї, після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї (за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором). Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку. Це означає заборону чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви
насильства в сім'ї, а саме:

чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;
розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;
відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;
вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

Зазначені обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

4. Направляють осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових центрів для проходження корекційної програми (Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»).

Список міських та районних центрів по роботі з сім’ями, які здійснюють корекційну роботу з особами, які вчиняють насильство в сім’ї, за направленням міліції

№ з/п	Назва закладу (кому підпорядкований)	Адреса	Телефон	Послуги, які надає заклад, режим роботи
1	Київський міський Центр по роботі з жінками (Управлінню у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці)	вул. Мельникова, 20	483-07-13 (приймальня), 489-44-48 (каб. Довіри)	Надання юридичних та психологічних консультацій відповідно до звернень, повідомлень громадян, організація інформаційних кампаній, семінарів для спеціалістів 9:00 – 18:00, понеділок-п’ятниця
4	Центр соціально-психологічної допомоги (Київському міському центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.)	Вул. Новодарницька, 26	566-15-48	Надання допомоги сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах 9:00 – 18:00, понеділок-п’ятниця
	Київський міський центр сім'ї "Родинний дім" (Головному управлінню у справах сім'ї та молоді (Київської міської державної адміністрації )	вул. Салютна, 11-а	422-10-69	Надання юридичних, психологічних консультацій, проведення тренінгів, семінарів для спеціалістів, реалізація соціальних програм з питань підтримки сім'ї, інформаційні заходи. 9:00 – 18:00, понеділок-п’ятниця
6	6 Центрів у справах сім'ї та жінок районних у м. Києві державних адміністрацій (районним у м. Києві державним адміністраціям)	Голосіївський р-н: пр-т Науки,18 Дарницький р-н: пр-т Григоренка, 21-б Деснянський район: вул. Курчатова, 14-а Святошинський р-н: вул. Зодчих, 10-а Солом’янський р-н: пр-т Повітрофлотський,40-а Шевченківський р-н: вул. Артема, 81	524-20-77 575-46-72 518-73-72 276-03-75 592-64-94 486-48-30	Надання юридичних, психологічних консультацій, проведення тренінгів, семінарів для спеціалістів, реалізація соціальних програм з питань підтримки сім'ї, інформаційні заходи. 9:00 – 18:00, понеділок-п’ятниця

5. У разі встановлення в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину, приймають рішення відповідно до Кримінально-роцесуального кодексу України , а у випадку встановлення ознак адміністративного правопорушення - відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20 % заробітку, а якщо ці заходи буде визнано недостатніми – адміністративний арешт на строк до 5 діб за вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, вказаних вище, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з
урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, -адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (Кодекс України про адміністративні правопорушення).

ВАЖЛИВО!

Якщо Ви опинились в ситуації насильства і Вам загрожує небезпека, телефонуйте 102 до міліції і повідомте про те, що відбувається.

У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Ви зазнали побиття й отримали тілесні ушкодження, необхідно:

1. Зателефонувати 102 або дільничного міліціонера. Обов’язково має бути складений протокол про факт насильства в сім’ї.

2. Дільничний інспектор міліції виносить постанову (направлення) про призначення судово-медичної експертизи.

3. Потерпіла особа з направленням і паспортом відвідує бюро судово-медичної експертизи, де відбувається зняття побоїв (за наявності направлення від дільничного експертиза проводиться безкоштовно, без направлення вартість експертизи становить150 грн. 33 коп.).

Увага! Київське міське бюро судово-медичної експертизи знаходиться за адресою: м.Київ, пров. Бондарський, 7-а, тел.. 432-68-22, 432-68-41, з 9-00 до 15-00.

4. За наслідками експертизи видається експертний висновок.

5. Якщо у висновку встановлено, внаслідок насильства в сім’ї особою було отримано тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

6. У разі вчинення особою насильства в сім'ї після
отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення
насильства в сім'ї служба дільничних інспекторів міліції або
кримінальна міліція у справах дітей видає цій особі під розписку
направлення на проходження корекційної програми.

Головне управління у справах сім'ї та молоді:

Адреса: пров. Георгіївський, 7, тел. 279-71-51, www.sms.gov.ua

Районні управління та відділи:

Голосіївський район: вул. Горького, 156, тел. 206-27-75

Дарницький район: вул.. Олійника, 21, тел. 572-26-99

Дніпровський район: б-р Перова, тел. 540-27-03

Деснянський район: вул.. Бальзака, 12, тел. 546-54-06

Оболонський район: вул.. Мате Залки, 5-б, тел. 419-62-94

Печерський район: вул.. Суворова, 15, тел. 280-21-58

Подільський район: вул. Борисоглібська, 8/13, тел.417-67-50

Святошинський район: пр-т Перемоги, 97, тел. 424-22-45

Солом’янський район: пр-т Повітрофлотський, 41, тел. 207-09-10

Шевченківський район: б-р Шевченка, тел. 235-70-31

Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Адреса: вул. Довженка, 2, тел.. 458-27-67

Послуги: юриста, психолога.

Соціальні послуги надаються також в 10-ти районних центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:

Голосіївський район: вул. Бубнова, 5, тел. 257-03-49

Дарницький район: вул. Олійника, 21, 564-90-26

Дніпровський район: б-р Перова, 56, тел. 512-23-48

Деснянський район: вул. .Бальзака, 16-б, тел. 515-66-00

Оболонський район: вул. Л.Гавро, 7-г, тел. 426-87-75

Печерський район: пров. Філатова, 3/1, тел. 529-42-30

Подільський район: вул. Мостицька, 20, тел. 460-74-43

Святошинський район: пр.-т Леся Курбаса, 18-г, тел. 274-18-82

Солом’янський район: вул.. Кривоноса, 3, тел. 243-99-17

Шевченківський район: вул. Саратівська, 20, тел. 400-00-36.

Київський міський центр соціально-психологічної допомоги: вул.. Новодарницька, 26, тел. 566-15-48. В центрі у разі потреби можна отримати тимчасовий притулок.

Київський міський центр по роботі з жінками

Адреса: вул.. Мельникова, 20, телефон довіри 489-44-48

Послуги: консультації юриста, психолога, психотерапевта.

При Центрі існує притулок для жінок, які зазнали насильства в сім’ї (направляються особи (при необхідності – з дітьми), які потребують тимчасового житла і звернулися за телефоном довіри). Термін перебування в притулку – 2 місяці. Притулок приймає лише жінок з Києва (крім осіб без постійного місця проживання) та за умови відсутності інфекційних хвороб, психічних розладів, опіків, тілесних ушкоджень.

Центри у справах сім’ї та жінок:

Адреси:

Голосіївський район: пр-т Науки, 18, тел..524-20-77

Дарницький район: пр- т Григоренка, 21-б, тел. 575-46-72

Деснянський район: вул. Курчатова, 14-а, тел. 518-73-72

Святошинський район: вул. Зодчих, 10-а, тел.. 276-03-75

Солом’янський район: пр-т Повітрофлотський, 40-а, тел. 592-64-94

Шевченківський район: вул. Артема, 81, тел. 486-48-30

Послуги: консультації юристів, психологів, проведення семінарів-тренінгів.

Київський міський центр сім’ї «Родинний дім»

Адреса: вул.. Салютна, 11-а, телефон: 422-10-69.

Послуги: консультації юриста, психолога, соціальні програми для сімей.

Служба у справах дітей

Міська служба: вул. Дегтярівська, 3, тел. 484-05-25

Телефон довіри: 515-23-74

Голосіївський район: вул. Барбюса, 5, тел. 521-21-79

Дарницький район: пр-т Бажана, 7-є, 564-37-98

Дніпровський район: вул.. Жмаченка, 10, тел.. 543-25-58

Деснянський район: пр.-т Маяковського, 21-г, тел.. 547-63-49

Оболонський район: вул. М.Залки, 5-б, 418-85-14

Печерський район: вул.. Московська, 19/1, тел. 280-24-44

Подільський район: вул.. Борисоглібська, 14, тел. 425-00-18

Святошинський район: вул.. Г.Юри, 9, тел. 407-25-73

Солом’янський район: пр-т Повітрофлотський, 40-а, тел.. 249-47-61

Шевченківський район: вул. Щербакова, 42/44, тел. 422-16-66.

Кримінальна міліція у справах дітей

Міський відділ: вул. Володимирська, 15, тел. 278-26-51

Голосіївський район: вул. Голосіївська, 15, тел. 525-15-77

Дарницький район: вул. Кошиця, 3-а, тел. 572-66-90

Дніпровський район: вул. М. Лебедєва, 14-а, тел. 292-40-76

Деснянський район: вул. Милославська, 23-д,тел. 530-47-06

Оболонський район: вул. Малиновського, 2-а, тел. 418-83-66

Печерський район: вул. Цитадельна, 6/8, тел. 280-57-21

Подільський район: вул. Хорива, 20, тел. 417-11-74

Святошинський район: б-р Кольцова, 22-а, тел.. 405-12-77

Солом’янський район: вул.. Керченська, 5, тел. 245-78-09

Шевченківський район: вул. Герцена, 9, тел. 486-48-08

Міжнародний гуманітарний центр «Розрада»

Адреса: вул.. Горького, 4/2, тел.. 234-83-68

Послуги: консультації психологів, проведення семінарів, тренінгів.

Прокуратура

Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається до районного суду за місце розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

Суд

Зазвичай, в ситуаціях домашнього насильства необхідно звертатися до суду. Позов до суду подається у письмовому вигляді за місцем проживання відповідача.

Лікувально-профілактичні заклади системи охорони здоров’я

1. Центр психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи, до складу якого входять цілодобова служба термінової психолого-психотерапевтичної допомоги – «телефон довіри» та консультативний кабінет (м. Київ, вул. Смоленська, 8, тел./факс.456-02-76).
2. Спеціалізоване психоневрологічне відділення межових станів та психоматичних розладів (м. Київ, вул. Ю.Кондратюка, 8, тел. 430-36-30, факс. 432-88-65).
3. Міська кризова психіатрична служба (м. Київ, вул. Фрунзе, 103-а, тел./факс 463-74-82), до складу якої входять, телефон довіри, виїзна кризова бригада, диспансерне відділення амбулаторно-поліклінічного прийому, психіатричне стаціонарне відділення кризових станів.
4. «Центр медико-соціальної допомоги дітям» (м. Київ, вул. Богатирська, 32, тел. 413-41-40, факс. 413-42-16), основними завданнями якого є надання системної, комплексної медико-соціальної допомоги дітям, які:
- знаходяться у кризовому стані;
- мають конфлікти з батьками, в навчальних закладах, з однолітками;
- постраждали від фізичного, психологічного чи сексуального насильства;
- страждають від аморальної поведінки батьків;
- бездоглядними дітям;
- схильні до вживання наркотичних речовин.



Правила письмового звернення

ВАЖЛИВО!

Найрезультативнішим є письмове звернення.

Для того, щоб цей документ був вчасно розглянуто і Ви отримали на нього відповідь, дотримуйтесь таких правил:

Звернення повинно бути адресовано посадовій особі, в компетенції якої прийняття рішення щодо звернень такого типу, як у Вас.

Не забудьте вказати дату подання звернення, своє повне ім’я, адресу та телефон, за яким Вас можна знайти.

Викладаючи зміст свого звернення, чітко формулюйте всі суттєві обставини і вимоги (побажання, пропозиції). Немає сенсу писати заяву більше ніж на дві сторінки – посадові особи досить часто не мають часу на читання величезних заяв, а ще їм необхідний час на з’ясування обставин та відповідь.

Завжди залишайте в себе копію звернення. Вона може стати доказом того, що Ви зверталися.

Надсилати письмове звернення краще цінним листом з повідомленням про доставку. Відправлення таких листів коштує більше, але гарантує, що його отримає та особа, до якої Ви звертаєтесь.

Якщо Ви подаєте письмове повідомлення через канцелярію, прослідкуйте, щоб на Вашій копії залишили вхідний номер документу та дату надходження, а також прізвище особи, яка її прийняла.

Як вирішити житлову проблему?

Будинок, квартира – це місце, де Ви повинні почувати себе в безпеці. Але сьогодні житлова проблема в Україні є однією з найболючіших. Тому слід чітко знати свої права на житло в разі розлучення. Наведемо декілька ситуацій:

Ситуація 1

Чоловік, дружина - приватизована квартира:

Якщо приватизація квартири (оформлення права приватної власності на неї) відбулася під час шлюбу, то і дружина, і чоловік мають рівні права на квартиру. Тобто, житлове приміщення знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, а кожен з подружжя вважається його співвласником незалежно від того, чиє ім'я та прізвище вписані в свідоцтво про право власності на квартиру, що було видано в процесі приватизації. "Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу)", - частина 1 статті 60 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають абсолютно рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, наприклад шлюбним контрактом.

Отже, якщо приватизація квартири відбулася під час шлюбу, то подружжя є співвласниками квартири і мають рівні права на житлове приміщення. Той факт, що один з подружжя не виявив бажання узяти участь в приватизації квартири, ніяк не обмежує його права як співвласника квартири, приватизованої під час шлюбу. Без письмової та ще й нотаріально посвідченої згоди одного з подружжя, інший не зможе вчинити з квартирою жодного правочину (ні продати, ні подарувати, ні обміняти тощо).

Якщо приватизація квартири відбулася під час розлучення або до одруження, і один з подружжя оформив свідоцтво про право власності на квартиру на себе, то це робить практично неможливим визнання іншого з подружжя співвласником такого житлового приміщення. Власником квартири у цьому випадку вважається той з подружжя що набув квартиру перебуваючи поза шлюбом. Факт тривалого проживання чи прописки в квартирі не має жодного значення для набуття права власності на житлове приміщення.
Фактом, що може змінити ситуацію є істотне збільшення вартості квартири за час шлюбу, якщо таке істотне збільшення відбулося внаслідок спільних трудових чи грошових затрат жінки та її чоловіка або затрат, понесених одним з подружжя особисто. У цьому разі і тільки в судовому порядку квартира може бути визнана об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 62 Сімейного кодексу України).

Ситуація 2

Чоловік, дружина - неприватизована квартира.

Відмінність приватизованої і неприватизованої квартири полягає тільки в тому, що неприватизовану не можна продати. Тому дана квартира, у разі розлучення, буде розділена між подружжям в рівних частинах.

Ситуація 3

«Фактичні шлюбні відносини (громадяни, що живуть спільно, однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу)» - спільно придбана квартира.

На сьогодні відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», коли, по-перше, пара проживає на одній території, по-друге, веде спільне господарство, і, по-третє, не реєструє свої відносини в органах державної влади. Стаття 74 Сімейного кодексу України хоч і не повною мірою, але все ж таки намагається прирівняти «фактичний шлюб» до зареєстрованого. Адже відсутність штампа в паспорті тепер не рятує ні від аліментів, ні від поділу майна. Перед тим, як взятися за майнові позови, спершу прийдеться довести свої сімейні відносини у суді. Відповідно до частини першої статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Проте, подружжя має право на поділ майна, придбаного ними за час шлюбу, яке буде підтверджуватися свідоцтвом про шлюб, а встановлення, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням, оскільки для підтвердження факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, що перебувають в незареєстрованому шлюбі потрібно буде звернутися до суду і надавати докази такого спільного проживання. Учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно, зокрема помешкання, є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і доси<